24 жовтня студентам РДГУ та усім охочим Інститут креативного міста в межах проекту Волинські дні дизайну презентували:
воркшоп про сторітеллінг від Наталії Щербачук;
дизайн-спринт від Антона Шинкарука про серію вправ для формування ідей - від емпатії цільової аудиторії до створення прототипів і зворотного зв'язку.

Учасники заходу визнали, що чи не вперше могли не тільки висловити вголос свої цікаві, на їх думку, але трохи божевільні ідеї, але і спробувати їх окреслити, проговорити, та врешті-решт оформити. Саме неможливість донести ідею до цільової аудиторії через відсутність інформації про поетапне формування різних проектів і є проблемою для молодих, але перспективних людей.

Відомо, що класична форма лекції накладає певний відбиток на слухача. Тому спікери свідомо намагалися створити атмосферу невимушеного конструктиву.

Оскільки аудиторія молоді була зацікавлена темою заходу, відкрита до спілкування, тому для обговорення одразу було обрано кілька ідей, на основі яких і проводився майтер-клас.

Чіткої межі між воркшопом та дизайн-спринтом не було. Спікери працювали в творчому тандемі, тому аудиторія намагалася з'ясовувати усі можливі запитання, які їх цікавили і які виникали під час колективної роботи.

Акцент, зроблений спікерами на самостійність у досягненні результату, змінив аудиторію із слухачів і спостерігачів на одну команду активних учасників, які поступово розкривали свої внутрішні резерви через бажання донести інформацію іншим.

На початку усі погодилися із думкою, що будь-яку інформацію людина усвідомлює у вигляді історії. Цікавим був екскурс у недавні події із життя учасників заходу. Усі намагалися пригадати історії, які їх зацікавили і насамперед чому це сталося. Що було особливим у цих історіях.

Далі спікер розпочала пояснювати, що означає слово «сторітеллінг», закцентувала увагу на тому, що це спосіб передачі інформації через розповідання історій, імпровізація, яка має свою ціль: сформувавши думку, ефективно мотивувати людину. Завданнями сторітеллінгу є переконати співрозмовника у правильності вибору, захопити увагу. Сфер використання розповідання історій багато: від міфів, легенд, до сучасної подачі реклами, від способу передачі нового матеріалу в освітньому процесі до викладу думок в різних проектах.

Етапами створення історії є: придумати ідею; виділити зміст, який ви хочете донести до людей; підготувати сценарій; подивитися на реакцію людей, чи зуміли ви переконати у те, у що самі вирите.

Залучивши аудиторію, чітко встановили формат уявної історії: деякий час тому + але одного разу + тому я + з тих пір + тому я щасливий.

Спікер зупинилася на аналізі основних елементів сторітеллінгу: визначенні ідеї; вибору героя (безпосередньо автор історії, інша людина, компанія, якийсь продукт, предмет чи сюжетна лінія); проекція історії; структура інформації; зв'язаність елементів; стиль розповіді. Крім того, визначили, що для цікавої розповіді необхідно врахувати вікові особливості, інтелект, емоційний стан, фізичний і духовний рівень розвитку слухача. Усі погодилися з тим, що основа історії – це герой, персонаж чи продукт, який повинен викликати симпатію.

Щодо композиції сторітеллінгу, то він складається із трьох основних частин: зав'язки – кульмінації – розв'язки. Перед зав'язкою є простір для назви, яка має замотивувати аудиторію або лише одна фраза, що забезпечить інтерес. Найдовшою частиною історії є відстань від зав'язки до композиції, де необхідно розкрити факти, стосунки, вказати на конфліктну ситуацію, зупинитися на описах. Кульмінація – це 90-95 % усієї розповіді. Аби довго не загострювати увагу та тримати слухача в інтелектуальній напрузі від кульмінації необхідно швидко перейти до розв'язки, яка має свій пост простір. У ньому розповідач повинен обов'язково пояснити нащо йому потрібна була ця історія.

На думку спікера, з якою погодилася аудиторія, хороший оповідач повинен відчувати задоволення від історій; знаходитися в гармонії зі слухачем; бути природнім, виразним, емоційним, варіативним, підлаштовуватися під настрій аудиторії; вміти імпровізувати та використати можливості голосу.

Хороша історія повинна бути реалістичною – якщо слухач не вірить вам, його інтерес миттєво щезне. Автор намагається до кінця тримати інтригу через різні емоційні випробовування. Розказана історія повинна бути грамотно структурована, динамічна, містити деталі. А головне заставляє слухача відчувати себе в ролі головного героя. Цікава й актуальна історія обов'язково розбавляється візуальним контентом, легко відтворюється.

Результативність воркшопу та дизайн-спринту досягнута саме через мінімум теорії і будь-якої «вступної» інформації і максимум практики.

Запропонований своєрідний майстер-клас висвітлив технологію створення історії та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача: крім того, розкрив серію вправ для формування ідей – від емпатії цільової аудиторії до створення прототипів і зворотного зв'язку.